Для батьків  «Як зберегти у дитини інтерес до школи»

Більшість дітей приходить до школи з бажанням «добре вчитись». Здебільшого, якщо не в основному,
подальші шкільні успіхи залежать від того, чи вдасться педагогам і батькам зберегти та зміцнити в дитині  інтерес до школи. Не секрет, що дитина, котра хоче вчитися, досягає набагато більших успіхів,
ніж більш здібні однокласники, які вчаться без бажання.

Чому діти байдужіють до школи? Однією з головних причин, що може спричинити зниження нав-
чальної мотивації, є хронічне відчуття неуспіху, яке дитина переживає в процесі навчання.  Йдеться саме про відчуття, яке може переживати як «двієчник», так і «хорошист», якщо батьки чекають від нього тільки найкращих оцінок.

У школі й удома дії дитини постійно оцінюють. Через найкращі наміри, намагаючись допомогти
виправити помилки й недоліки, дорослі нерідко зловживають критикою, забуваючи, що оцінювання
має не лише відображати реальний стан справ, а й надихати дитину на подальшу напружену працю.

Сьогодні я хочу ознайомити вас із правилами «техніки оцінної безпеки», дотримуючись які, ви до-
поможете вашій дитині впоратись із труднощами, зберегти віру в свої сили та інтерес до школи.

Правило перше: не бий  лежачого. «Двійка» - достатнє покарання. І не варто двічі карати за одні і ті самі помилки. Оцінку своїх знань дитина вже одержала, вдома від батьків вона очікує спокійної
допомоги. А як часто одержує нові і вже несправедливі докори!

Правило друге: щоб позбавити дитину недоліків, робіть їй не більше як одне зауваження на хвилину.

«Знову бруд у зошиті! І сміття знову не виніс! І речі порозкидані! І портфель не склав! І...» Знайте міру. Ще трохи, і ваша дитина відключиться, перестане реагувати на ваші слова, стане нечутливою до ваших оцінок. Виберіть щось одне, те, що для вас найбільш нестерпне, й говоріть тільки про це.. .

Правило третє: за двома зайцями поженешся... Порадьтеся з дитиною і почніть з ліквідації тих навчаль-
них труднощів, які для неї найбільш значущі. Тут ви швидше зустрінете розуміння та одностайність. Якщо вас обох турбує передусім читання, не вимагайте водночас і виразності, і переказу.

Правило четверте й центральне: хвалити - виконавця, критикувати — виконання. Дитина схильна будь-яке оцінювання сприймати глобально, вважати, що оцінюють усю 1 особистість (і сьогоднішню роботу). Вчитель оцінює роботу за шкільними нормами: відповідно до кількості помилок та помарок. А дитина читає оцінку по- своєму: «Я - хороша», або «Я —погана». Ми можемо допомогти їй відділити оцінювання її особистості від оцінювання її роботи. Адресувати особистості дитини треба похвалу; «Молодець, ти вже вмієш розв'язувати задачі на дві дії!». Позитивне оцінювання має стосуватися людини, що стала трішечки більше знати й уміти. Але за такої персональної похвали критика має бути якомога безособовою: «Ти чинив нечесно!» замість «Ти брехун!», «У цьому завданні ти припустився трьох помилок» замість «Треба ж бути таким неуважним». Ця форма негативного оцінювання стимулює виправлення помилок, а не позначається негативно на ставленні дитини до занять, на її вірі в успіх,

Правило п'яте і найважче: оцінюючи успіхи дитини, не порівнюйте її з іншими дітьми. Оцінювання має порівнювати нинішні успіхи дитини з її вчорашніми невдачами, а не з успіхами сусіда по парті. Постійно програючи у змаганні зі здібнішими однокласниками, дитина може втратити віру у свої сили.